Прости, я хочу быть твоей,
Пусть буду зависимой слишком,
Пусть буду далёкой от книжки,
Но памяти хватит моей.
Нежней – не встречала нигде,
Грустней, я не буду вовеки.
Пусть век не откроются веки,
Я дорога буду тебе.
Пойми –всё просто, и тот час же трудно,
Ошибки свершать по одной,
Единственной быть и родной,
Ведь ласково это не грубо,
Прости, я хочу быть твоей,
Я буду твоею навеки,
Пусть век не откроются веки,
Пусть жизни не хватит моей.
1996 год
Комментарий автора: Это произведение было написано мною в раннем возрасте, не судите строго...
Прочитано 1858 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 3.5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Немного странноватая любовь и привязанность к подруге..."Твоей", "навеки", "пусть не хватит жизни"...
Помните Господне:
"Не делайтесь рабами человеков" Комментарий автора: Вообщето - это произведение о любви к мужчине, и если бы вы читали комментарий автора, то обратили бы внимание на то, что оно было написано в раннем возрасте, когда о "вере" ещё никто не задумывался...
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.